Верни до мене, пам´яте моя, нехай на серце ляже ваготою моя земля з рахманною журбою. Хай сходить співом горло солов´я в гаю нічному. Пам´яте, верни із чебреця, із липня жаротою. Хай яблука останнього достою в мої, червонобокі, виснуть сни. Нехай Дніпра уроча течія бодай у сні...

Вернiться! Так голос пролунав з туману, Мов птиця, Схопилось серце, руки опустились в давнину, Трамвай прорiзав тишу й увiрвав. Я чув, як палав день, росла трава Гей вище вiд гаїв, вiд гайворонкiв, так Що її люто рвали i клювали птицi. Та знову: Вернiться! нижче I нечутнiше, нiж далекий гуд...

Верстаю шлях — по вимерлій пустелі, де мертвому мені нема життя, за обріями спогаду — оселі ті, до котрих немає вороття. А все ж — бреду, з нізвідки до нікуди, а все ще сподіваюся, що там, де кубляться згвалтовані іуди, мале є місце і моїм братам. Побачити б хоч назирці,...

Добре слово настрій, дух підносить; забувати, друже мій, не варто, що для настрою і жарту досить просто теплого людського жарту. Як народ веселе слово творить? Ось по кризі йде дідок бровастий, зустрічає дядька і говорить: — Де б оце його отут упасти? Дядько теж боїться посковзнутись, але...

Порипують роменським шляхом гарби, Сулою тихо хлюпають човни. І плине люд з своїм нехитрим скарбом на ярмарок у наші Курмани. Вози на вигоні. Стирчать голоблі. Корови й коні поблизу осель. Горшки і хомути. Мішки картоплі. І крутиться весела карусель. А нам, малим, усе цікаве вдвічі: хто...

Присвячується моєму новому другу Аліні Сваровскі   1. Я занадто старий став, щоб шукати - кохати тебе, перлино гуляйпільського степу, - Свої руки у шлюб, наче вірші в надію, простерла і груди свої оголила на мить, Та занадто я юний - це бачити світло безсмертне й нестерпне...

Пам´яті сестри Наталки Чом мертві по плачуть, не стогнуть — може б, скаргу почув я від тебе хоч раз! Під білим сіюм твоя могила і в ній ти з осені лежиш. Устану — думала — води внесу, піду на буряки — по нолю — і заспіваю, братики, й наплачуся уволю......

На зими нескiнчену поему Упала, розтала веснинка — Перша тема На останню бiлу сторiнку. Iду поважний, похмурий i мрiю Про щось: про подiл земельної ренти. А навколо грають, пустують дурнi весновiї I смiються з мене iнтелiґента. Гей, що солодким духом цигарки Пахнув на мене старенький...

Тече весна, й бадьорі сажотруси, мов щиглі, на дахах, і мла зелена. Дівчина, що кохає полісмена, співа на площі, де їй серце вкрав, а капельмайстер кучерявих авт тримає в білих рукавичках кусень сонця. Тече весна, й балончики зелені, немов букети перших мрій хлоп’ячих, колишуться й...